Легенева реабілітація

Легенева реабілітація — це комплексна програма втручання, яка базується на комплексній оцінці пацієнтів, включаючи, але не обмежуючись, спортивні тренування, навчання та зміни поведінки, спрямовані на покращення фізичного та психологічного стану пацієнтів із хронічними респіраторними захворюваннями.Насамперед необхідно оцінити дихання пацієнта.

Аналіз дихального режиму легеневої реабілітації

Режим дихання є не тільки зовнішньою формою дихання, а й реальним вираженням внутрішньої функції.Дихання - це не тільки дихання, а й режим руху.Воно повинно бути завченим і природним, не депресивним і не надто млявим.

Основні режими дихання

Черевне дихання: також відоме як діафрагмальне дихання.Він працює за рахунок скорочення м’язів черевного преса та діафрагми, а головне – координувати їхні рухи.При вдиху м’язи живота розслаблюються, діафрагма скорочується, положення зміщується вниз, черевна стінка випинається.При видиху м'язи живота скорочуються, діафрагма розслабляється і повертається у вихідне положення, живіт опускається, збільшується дихальний об'єм видиху.Під час дихальних вправ мінімізуйте міжреберні м’язи та допомагайте дихальним м’язам виконувати свою роботу, щоб вони були розслабленими та відпочилими.

Грудне дихання: більшість людей, особливо жінки, використовують грудне дихання.Цей метод дихання проявляється у тому, що ребра рухаються вгору та вниз, а грудна клітка злегка розширюється, але центральне сухожилля діафрагми не скорочується, і багато альвеол у нижній частині легені не мають розширення та скорочення, тому вони не можуть добре вправлятися.

Незалежно від регуляторних факторів центральної нервової системи найважливішим чинником, що впливає на дихальний патерн, є м'яз.У пацієнтів інтенсивної терапії через хворобу або травму, тривале перебування в ліжку або низьку активність може призвести до зниження м’язової сили, що призведе до задишки.

Дихання в основному пов'язане з діафрагмою.Без діафрагми немає дихання (звичайно, міжреберні м’язи, м’язи живота та м’язи тулуба працюють разом, допомагаючи людям дихати).Тому тренування діафрагми є найважливішим для поліпшення якості дихання.

Тест і оцінка сили дихальних м'язів у легеневій реабілітації

Щоб уникнути тиску м’язів вдиху, спричиненого силою ретракції грудної стінки та легені, необхідно записати вимірюване значення функціонального залишкового об’єму.Однак цей об’єм легенів важко нормалізувати.У клінічній практиці для визначення сили дихальних м’язів перевіряють максимальний тиск на вдиху і максимальний тиск на видиху.Максимальний тиск на вдиху вимірювали за залишковим об’ємом, а максимальний тиск на видиху – за загальним об’ємом легень.Необхідно провести не менше 5 вимірювань.

Мета вимірювання легеневої функції

① Розуміти фізіологічний стан дихальної системи;

② З’ясувати механізм та типи легеневої дисфункції;

③ Оцініть ступінь ураження та керуйте реабілітацією захворювання;

④ Оцінити ефективність лікарських засобів та інших методів лікування;

⑤ Оцінити лікувальний ефект від лікування грудних або позагрудних захворювань;

⑥ Для оцінки функціонального резерву легенів для надання рекомендацій для медикаментозного лікування, наприклад, динамічного спостереження за розвитком перебігу захворювання перед операцією;

⑦ Оцінити інтенсивність праці та витривалість.

Медичному персоналу, який займається важким реабілітаційним лікуванням, особливо респіраторною, необхідно знати деякі методи, параметри та фізіологічне значення визначення функції легень.Мета – правильно та своєчасно визначити стан хворого та призначити відповідне лікування для порятунку життя хворого в екстрених випадках.

Лише після розуміння «кількості» газу, що надходить, і механізму «кількості» газу, що надходить і виходить із тканин, а також значення різних параметрів виявлення, ми можемо проводити цілеспрямовану респіраторну реабілітацію для критичних пацієнтів за умови забезпечення їх безпеки.